Я не допомагаю своїй дружині
До мене на чашку чаю прийшов приятель, ми сіли на кухні й розмовляли про життя. Під час розмови я встав і сказав: «Зараз я помию посуд і повернуся».
Мій приятель глянув на мене так, ніби я повідомив, що відлучаюсь для будівництва космічної ракети. У повному сум’ятті та із захопленням у голосі він сказав: «Я радий, що ти допомагаєш своїй дружині. Я своїй не допомагаю, бо я їй кілька разів допоміг, а вона мене навіть не хвалить. Минулого тижня я помив підлогу, і жодного слова подяки».
Я повернувся на своє місце, сів поруч із ним і пояснив, що я не допомагаю своїй дружині. Моїй дружині помічник не потрібний, їй потрібний партнер. Я її партнер по дому, і у нас різні функції у цьому партнерстві, але виконання домашніх справ – це не допомога.
Я не допомагаю своїй дружині забиратися в будинку, тому що я теж у цьому будинку живу, і мені теж потрібно в ньому забиратися.
Я не допомагаю своїй дружині готувати, тому що хочу їсти, і мені теж потрібно готувати.
Я не допомагаю своїй дружині мити посуд після вечері, тому що я теж користувався цим посудом.
Я не допомагаю своїй дружині з її дітьми, тому що це і мої діти, а мій обов’язок бути батьком.
Я не допомагаю дружині прати, розвішувати та складати одяг, бо це і мій одяг, і одяг моїх дітей.
Я не помічник у цьому будинку, я частина цього будинку. А щодо похвали, я запитав свого співрозмовника, коли востаннє після того, як його дружина зробила прибирання в будинку, випрала одяг, змінила постільна білизна, викупала дітей, приготувала їжу, щось організувала, він подякував їй?
Але подякував не походячи, а з почуттям: «Ух ти, люба! Ти захоплива!”
Тобі це не здається абсурдним? Хіба не дивно, коли ти, раз у житті помивши підлогу, чекаєш якогось особливого трофея за свої заслуги? Чому? Ти не замислювався про це, друже?
Можливо, ти надто захопився цією “культурою мачо”, яка вважає, що всі домашні справи – це її робота.
Можливо, тебе колись навчили, що це все робиться само собою, що тобі навіть напружуватися не треба? Ну, тоді хвали її, так само як ти хотів, щоб хвалили тебе, такими ж словами й з таким самим почуттям.
Допомагай їй, будь справжнім компаньйоном, а не гостем, який приходить в цей будинок їсти, спати, приймати душ і задовольняти свої потреби. Будь, як удома! У себе вдома.
Справжні зміни у суспільстві починаються з нашими будинками. Навчайте своїх дітей справжньому товариству в сім’ї!
Тед Едвардс
Джерело
