Як пасинкувати томати
У середній смузі томатам не вирости без пасинкування.
Томат відрощує численні бічні пагони (пасинки) з пазух листя, розташованих на головному стеблі. Якщо їх не видаляти, вони потужно розвинуться, і рослина перетвориться в багатостебловий кущ з численними квітами.
Але всі його сили будуть спрямовані не стільки на утворення плодів, скільки на нарощування зеленої маси. Визріти плоди, які зав’язалися не встигнуть. Приступаючи до пасинкування, потрібно знати, до якого типу належить даний сорт.
- Детермінантні томати самі припиняють своє зростання, розгалужуються вони слабо, найчастіше низькорослі. Їх зазвичай вирощують в одне стебло. Якщо у такої рослини відразу видалити всі пасинки, вона перестане рости й врожай буде невеликим. Спробуйте вчинити по-іншому: залиште втечу (пасинок) з пазухи листа, розташовану під одним з верхніх суцвіть. Тоді зростання продовжиться. Цей пасинок можна буде прибрати, а йому на зміну, ближче до вершини, залишити новий і так далі. У спекотне літо детермінантні томати можна вирощувати у два-три стебла.
- Штамбові томати – різновид детермінантних – зазвичай не пасинкують.
- Індетермінантні сорти та гібриди продовжують рости, поки для цього існують відповідні умови, утворюючи пасинки з пазух всього листя. Їх доводиться «приборкувати» все літо, формуються вони в одне стебло. Якщо хочете пустити у два стебла, то залиште ще і бічний пагін під першим квітковою кистю.
Загальні правила пасинкування:
- починайте формувати рослини, коли вони зміцніли та інтенсивно пішли в ріст;
- пасинки виламуйте при довжині 5-7 см, руками, а не ножем, залишайте невеликий пеньок;
- вибирайте для цього ранкові години.
Ось деякі переваги таких помідорів перед низькорослими (детермінантні):
- Високорослі сорти найбільш урожайні.
- Як правило, менше уражаються фітофторою, за умови правильної агротехніки.
- Розтягнутий період плодоношення з липня до осінніх заморозків, тоді як низькорослі помідори дозрівають майже одночасно, що для споживання у свіжому вигляді не зовсім зручно.
- Простіше пасинкувати. Середньорослі (Напівдетермінантні), наприклад, вершкове, і завжди треба мати резервний пасинок.
- Набагато зручніше працювати з кущами й збирати врожай стоячи, ніж в позі дачника.
Крім того, найцікавіші сорти я зустрічав саме серед високорослих.
Чому, попри вище перелічені переваги, так мало серед нас любителів високорослих сортів помідорів? Причина, на мій погляд, банальна: відсутність необхідних знань і, як наслідок, елементарна боязнь не справитися з гігантами. Я розумію бабусь. У них проблема з високими опорами – «стусанами». А що заважає чоловікам? Адже головне в будь-якій роботі – результат. А результат непорівнянний.
Отже, повернемося до пасинкування. Я хочу ще раз підкреслити, що мова піде про пасинкування індетермінантних (високорослих) сортів. Пасинкування – це видалення (виламування) непотрібних пасинків.
А що таке пасинки? Пасинки – це всі бічні пагони (втечі). Вони ростуть з пазух листя. Щоб не плутати пасинки з листям, уважно подивіться на кущ. Пасинки не ростуть на голому стеблі.
Спочатку зростає лист, а вже потім з пазухи листа (між листом і основним стеблом) з’являється втеча – пасинок, який постійно зростає. На ньому з’являються нові листочки й «свої власні» пасинки 2-го порядку. Кущ починає гілкуватися.
Багато хто запитує мене: «Чи обов’язково пасинкувати?» Моя відповідь категорична: «Так»! Я зіткнувся з тим, що деякі городники шкодують зменшувати кількість стебел, наївно сподіваючись з більшої маси отримати й більший урожай. Скажу коротко. Якщо Ваша мета – озеленення ділянки, то не пасинкуйте, нарощуйте масу.
Якщо для Вас важливий урожай, то і вирощуйте плоди, а не зелену масу. Правило тут загальне для всього що росте на городі. З одиниці площі ми можемо зібрати певний по масі урожай. Тут вирішальне значення мають не кількість пагонів і квітів, а харчування та освітленість.
Ось чому ні в якому разі не можна згущати посадки. Рослина може повноцінно синтезувати білки лише при повноцінному висвітленні. А яке освітлення при загущенні? Ще один секрет.
Загальна маса плодів з куща мало зростає при збільшенні числа плодів. Тобто ми можемо отримати багато дрібних, або менше за кількістю, але великих помідорів. Загальна врожайність майже не зміниться. Вибирайте!
Є ще один нюанс. При великій кількості плодів на кущі (без пасинкування) їх дозрівання сильно затягується. Ось чому багато хто з нас так і не отримують повноцінно дозрілого врожаю.
І останнє, але найголовніше. У загущених кущах створюються найсприятливіші умови для самої шкідливої хвороби пасльонових – фітофторозу. Кущ повинен обов’язково і дуже добре провітрюватися. Інакше ніякі обробки не врятують Ваш урожай. А тепер спробуйте самі відповісти на питання: «Пасинкувати чи ні?»
Що ж виламувати, а що залишати на кущі? Спочатку треба визначитися, скільки стебел ми будемо вести свої кущі. Високорослі помідори доцільно вести в один, два, три (але не більше) стебла. Чим більше стебел, тим вище урожай з одного куща (але не з одиниці площі) і тим пізніше дозріють наші помідори.
Відстань між кущами, при цьому, найбільша. Я вважаю за краще вести кущі в одне стебло. При цьому, виламую всі пасинки й двійники (іноді стебло роздвоюється). Саджу кущі за схемою, запропонованою Джекобом Мітлайдера з відстанню між кущами 17,5 см. Між рядами 135 см.
Вважаю це найвдалішим рішенням. Опори металеві Т-подібні, висотою 2 м. По верху горизонтально у два ряди натягнутий дріт, до якої прив’язую вільно звисають відрізки міцного шпагату для кожного стебла.
У міру росту пагонів раз в тиждень обертають їх проти годинникової стрілки навколо шпагату. Це дуже зручно і надійно. Кущі відмінно провітрюються і висвітлюються. Можна використовувати й дерев’яні кілки, так звані «стусани».
При формуванні кущів у два стебла залишають основну втечу і пасинок, який росте під першою квітковою кистю. Вона, як правило, найбільш потужна. Всі інші – вище і нижче регулярно, приблизно один раз в тиждень, виламуються.
При трьох стебловій культурі залишається пасинок під першою квітковою кистю і ще один найбільш потужний, розташований нижче першого. Пасинки саме виламуються, а не вищипуються або висмикуються. При цьому залишається пеньочок, довжиною 1-2 см (див. фото вище). Вважається. Що це гальмує появу в цьому місці нового пасинка.
В літературі зустрічається вислів, що якщо пасинок занадто переріс, то пасинкувати пізно. Дійсно, рослина витратила на нього сили та харчування. Але воно і далі буде їх витрачати, а пасинок, тим часом буде продовжувати своє зростання і скоро почне приносити описані вище неприємності. Тому я з двох зол вибираю менше і безжально видаляю переросли пасинки.
Як бачите, складнощів в роботі ніяких. Складність полягає в подоланні бар’єру, який знаходиться в нашій свідомості. Я зустрічав і тих, хто лінується пасинкувати помідори.
Але вони не лінуються при цьому щорічно вирощувати або купувати розсаду, готувати грядку, висаджувати величезна кількість помідорів, підв’язувати неймовірно розрослі кущі, обприскувати їх після кожного дощу фунгіцидами та щорічно… не чекати повноцінного врожаю, стверджуючи, що помідори «не ведуться». Вони чомусь забувають, що сусід щорічно продає надлишок свого врожаю на ринку.
Джерело
